Еміль Х. Гансен

Еміль походив з бідної та ексцентричної сім’ї. В молодості він спробував майже все, чим можна заробити на життя: від театральних постанов та фарбування будинків, до кар’єри в мистецтві та викладанні. Він також писав розповіді. В один момент, він був настільки бідним та зневіреним, що був готовий поїхати на захід та долучитися до армії Гарібальді в Італії.

На його щастя та щастя усіх любителів пива, він отримав добре оплачувано роботу викладача. Він нарешті зміг заробити достатньо коштів, щоб підтримувати свої дослідження і навіть виграв золоту медаль в Університеті Копенгагену за дослідження датських грибків. Це був короткий генетичний крок від грибів до дріжджів. Згодом він почав працювати у Карлсберг в ролі дослідника «організмів у пиві».

У 1883 році Еміль розповів про культуру чистих дріжджів. Він виявив, що «погане пиво» було результатом не тільки бактеріальної інфекції, як припускав французький вчений Луїс Пастер, а й зараження дикими дріжджами. До цього пивоварні повторно використовували пиво з попереднього бродіння. Ізоляція дріжджів означала, що вони могли використовувати «свіжі» чисті дріжджі щоразу, значно покращуючи процес пивоваріння та постійність смаку. Потім він працював над виділенням однієї клітини хороших дріжджів і розмножував її в чисту культуру. Нові «Дріжджі Carlsberg n.1» були вперше успішно використані у масштабах виробництва в листопаді 1883 року.

У 1902 році Гансен відзначив 25 років роботи у Карлсберг та був нагороджений золотою медаллю від Карла Якобсена. Нагорода стала відзнакою за те, що Еміль був найвпливовішим піонером у ферментаційній галузі.